У Києві помітили білих ворон із темними очима: одна вже вивела незвичайних пташенят

Білі ворони в Києві. Рідкісні птахи вже вивели потомство, а орнітолог пояснив, що з ними не так. 

У Києві помітили незвичних ворон із майже білим оперенням і темними очима. Птахи настільки здивували містян, що їхні фотографії почали активно поширювати в соцмережах. Ба більше, виявилося, що незвичайні пернаті мешкають у різних районах столиці, а одна з білих ворон уже вивела потомство. Проте орнітологи пояснюють: це не альбіноси, а птахи з рідкісною особливістю забарвлення — лейкізмом.

Білі ворони в Києві: де помітили незвичайних птахів

Історія незвичайних пернатих почала привертати увагу після публікації киянки Галини Лапіної на сторінці «Щоденник Києва у світлинах Галини Лапіної» у Facebook.

Жінка розповіла про зустріч із майже білою вороною, яка настільки її вразила, що вона поділилася фотографіями птаха в соціальних мережах.

«Так, вона існує і це прекрасно!», — написала Галина Лапіна.

Публікація викликала жваве обговорення. Містяни почали надсилати власні фотографії та розповідати про зустрічі з подібними птахами в інших частинах Києва.

З’ясувалося, що незвичайна ворона не єдина. Світлих птахів бачили в різних районах столиці. А одна з них, за словами авторки публікації, вже вивела пташенят зі схожим забарвленням. Її навіть помічали разом із потомством на березі Дніпра.

Особисто Галині Лапіній вдалося зустріти незвичайну ворону на озері Вербному в Оболонському районі.

Жінка також звернула увагу на поведінку птаха. Замість наляканої та беззахисної істоти вона побачила активну, допитливу й упевнену в собі ворону, яка не збиралася поступатися своїм місцем.

«Я не побачила жертву! Я побачила сміливого, допитливого, цікавого птаха, який досить впевнено відстоював своє місце під сонцем, який викликав захват та відчуття, що бути білою вороною — це не так і погано!», — поділилася враженнями киянка.

Це не альбіноси: чому ворони стали білими

Незвичне забарвлення київських ворон має наукове пояснення. Йдеться про лейкізм — особливість пігментації, через яку оперення тварини частково або майже повністю втрачає звичайне забарвлення.

Професор кафедри зоології Львівського національного університету імені Івана Франка Андрій Бокотей в інтерв’ю УНІАН пояснив, що лейкізм не варто плутати з альбінізмом. Це різні явища, хоча зовні вони можуть бути схожими.

Головна відмінність полягає в тому, як саме організм виробляє пігменти.

• Альбінізм — генетична особливість, за якої організм не виробляє меланін. Через відсутність пігменту оперення стає білим, а очі можуть мати червонуватий або рожевий відтінок, оскільки крізь них просвічують кровоносні судини.
• Лейкізм — порушення пігментації, за якого частина клітин не забезпечує нормального забарвлення оперення. При цьому очі зберігають природний колір.
• Флавізм — нетипове забарвлення, пов’язане з переважанням жовтого пігменту.
• Меланізм — протилежне явище, коли пігменту виробляється надмірно багато, через що тварина стає значно темнішою за представників свого виду або майже чорною.

Саме темні очі київських білих ворон є однією з ознак, які вказують на лейкізм, а не на повний альбінізм.

Важливо, що лейкізм може проявлятися по-різному. В одних птахів світлими стають лише окремі ділянки оперення, в інших майже все тіло набуває білого кольору.

Наскільки рідкісні білі ворони та чи можуть вони з’явитися в інших районах Києва

За словами Андрія Бокотея, і альбінізм, і лейкізм у природі трапляються дуже рідко. Водночас лейкізм фіксують частіше, ніж повний альбінізм.

Науковець звертає увагу, що незвичайних тварин почали помічати частіше не обов’язково через збільшення їхньої кількості. Просто люди стали активніше фотографувати природу, спостерігати за птахами та поширювати свої знахідки в соціальних мережах.

Особливо часто такі випадки фіксують серед тварин, які живуть поруч із людьми.

Причини появи незвичайного забарвлення можуть бути різними:

• генетичні мутації;
• порушення процесів утворення пігментів;
• особливості розвитку організму;
• вплив умов довкілля та харчування.

Водночас встановити конкретну причину зміни забарвлення окремого птаха без спеціального дослідження практично неможливо.

Чи можуть білі ворони передавати свою особливість потомству? Теоретично така можливість існує, однак сам факт появи світлих пташенят у білої ворони ще не доводить спадкової передачі цієї ознаки.

Професор Андрій Бокотей зазначив:

«Ні, воно не передається генетично. Чисто теоретично це можливо, але практично я таких випадків не знаю».

Тому поява кількох незвичайних птахів у Києві не означає, що незабаром столиця матиме цілу популяцію білих ворон.

 Чи небезпечно білим воронам жити серед звичайних птахів

Незвичайне забарвлення не означає, що птах хворий або не здатний повноцінно жити. За словами орнітолога, лейкізм сам по собі не позбавляє ворон життєздатності.

Однак світле оперення може створювати додаткові небезпеки.

Звичайне забарвлення допомагає птахам залишатися менш помітними на тлі навколишнього середовища. Біла ворона виділяється серед інших особин, тому хижакові легше звернути на неї увагу.

Андрій Бокотей пояснив цю особливість на прикладі полювання на птахів у зграї:

«Звісно, птах повністю білого забарвлення має більше ризиків. Хижаку, коли він полює на птахів, наприклад у зграї, важко зосередитися, якого саме хапати, бо їх багато. Але коли в цій зграї є біла пляма, зрозуміло, що йому легше на ній зосередитися».

Інша проблема — взаємини з родичами. У природі немає єдиного сценарію поведінки зграї щодо птахів із незвичайним забарвленням.

Іноді звичайні ворони можуть нападати на таких особин, а іноді вони спокійно співіснують.

Науковець навів приклад із колекції Державного природознавчого музею у Львові. Там зберігається близько 157 птахів із нетиповим забарвленням, зібраних протягом приблизно двох століть.

Серед експонатів є білі ворони, сови-альбіноси та птахи з лейкізмом.

За словами Бокотея, на етикетці одного з музейних екземплярів — сірої ворони з лейкізмом — зазначено, що її заклювали інші ворони. Водночас відомі й протилежні випадки, коли незвичайні птахи нормально жили серед родичів. Наприклад, білі горобці могли без проблем перебувати у звичайних зграях.

Для ворон ризик стати здобиччю через світле оперення дещо менший, ніж для дрібних птахів, адже природних ворогів у них менше.

Сіра ворона в Києві: наскільки типовий цей птах для столиці

Попри незвичайність білих особин, сама сіра ворона — один із найзвичніших птахів Києва.

Йдеться про вид Corvus cornix, представника родини воронових. В Україні він поширений практично повсюдно та пристосований до життя як у природних ландшафтах, так і в населених пунктах.

За даними Державного природознавчого музею Національної академії наук України, сіра ворона звичайна на всій території країни. Її природними середовищами є відкрита місцевість, узлісся, міські парки, населені пункти та приміські території.

У Києві цей вид настільки звичний, що його можна зустріти практично в будь-якому районі — від великих парків до житлових кварталів, набережних і промислових територій.

Дослідження зимівлі воронових птахів у столиці за період 1977–2021 років також засвідчило зростання чисельності сірої ворони протягом останніх чотирьох десятиліть.

Як упізнати звичайну сіру ворону:

• голова, горло, груди біля шиї та хвіст мають чорне забарвлення;
• спина, боки й основна частина тулуба сірі;
• дзьоб і ноги чорні;
• довжина тіла становить приблизно 45–47 сантиметрів;
• птах має міцну статуру та потужний дзьоб.

Сірі ворони добре пристосовуються до міського середовища. Вони всеїдні: харчуються насінням, рослинністю, комахами, дрібними тваринами, яйцями інших птахів, а також харчовими залишками, які знаходять поблизу людських осель. 

Варто також не плутати сіру ворону з круком. Це різні представники родини воронових. Крук значно більший і має повністю чорне оперення. Чорна ворона (Corvus corone) також є окремим видом, який в Україні трапляється рідко, переважно на заході країни. 

Отже, звичайні сірі ворони для Києва — абсолютно типові мешканці, а от особини з майже повністю білим оперенням є рідкісним винятком.

Біла ворона як містичний символ: чому незвичайний птах викликає стільки уваги

Поява білої ворони в місті може викликати не лише науковий інтерес, а й асоціації з міфами, легендами та народними повір’ями.

У різних культурах ворони мають неоднозначну символіку. Їх пов’язували з мудрістю, передбаченнями, смертю, потойбічним світом, трансформаціями та змінами. У скандинавській міфології, наприклад, ворони Хугін і Мунін були супутниками бога Одіна та символізували думку й пам’ять.

Білий колір у багатьох традиціях, навпаки, асоціюється зі світлом, чистотою, винятковістю та незвичайними подіями.

Саме тому біла ворона в народній уяві може сприйматися як символ чогось особливого. Існують різні повір’я, які пов’язують зустріч із незвичайними білими тваринами з майбутніми змінами або важливими подіями.

Але наукових доказів того, що поява білої ворони віщує біду, щастя чи якісь зміни, немає. З погляду орнітології це природна особливість пігментації, а не містичний знак.

До того ж вислів «біла ворона» давно набув переносного значення. Так називають людину, яка відрізняється від більшості, не вписується у звичні рамки або має особливі погляди.

Історія київських птахів отримала ще один цікавий вимір: незвичайне забарвлення не завадило їм освоїтися в міському середовищі, а одна з ворон, за свідченнями містян, навіть вивела потомство.

Тож білі ворони в Києві — не новий вид птахів і не містичне явище, а рідкісний природний феномен, який дозволяє побачити звичних міських мешканців зовсім з іншого боку.

Джерело інформації: 44.ua