Чому кондитери називають «Київський торт» абревіатурою «КСК»

Напередодні Дня Києва соцмережі традиційно вибухають гастрономічними дискусіями: «де зʼїсти найкращий Київський?», «хто готує правильну версію?» або «у кого найсмачніший КСК?».

Як пояснює у допися Stanislav Zavertailo, останнє скорочення — це не просто кондитерський сленг чи маркетологічний хід, а сувора юридична реальність.

Відомий київський ресторатор Станіслав Завертайло поділився кумедним, але водночас унікальним нюансом, який стоїть за головним солодким символом столиці. Насправді жоден заклад в Україні, окрім одного виробника, не має права написати у своєму меню назву «Київський торт».

«Київський торт» — це офіційно зареєстрована торгова марка, яка належить кондитерській корпорації Roshen. Саме тому всі альтернативні назви в столичних кав’ярнях та кондитерських — від «Торт по-київськи», «Kyiv Cake», «Той самий торт» до загадкового «КСК» — це вимушені юридичні маневри, аби обійти авторські права.

З одного боку, така ситуація є абсолютно логічною та ринковою. Продукт народився у 1956 році на Київській кондитерській фабриці імені Карла Маркса (яку згодом приватизувала та модернізувала корпорація Roshen). Бренд пережив Радянський Союз, зміну епох та поколінь, ставши культовим. Хтось створив продукт, вклався у його капіталізацію та захищає інтелектуальну власність — за аналогією з Coca-Cola.

З іншого боку, складається парадоксальна ситуація, яка відрізняє Київ від багатьох світових столиць:

• У більшості країн гастрономічні символи (як-от віденський торт «Захер» чи французький тарт татен) вважаються частиною загальноміської культури та кулінарної спадщини, яку може інтерпретувати кожен кухар.
• У Києві ж головний кондитерський символ де-юре є приватною власністю.

Через ці юридичні обмеження наразі важко уявити великий відкритий міський фестиваль авторських «Київських тортів», де десятки незалежних кондитерів могли б офіційно змагатися у майстерності, презентувати власне бачення класики, а містяни — обирати найкращого. Втім, як зазначає Станіслав Завертайло, красивим виходом із ситуації міг би стати масштабний міський фестиваль, ініційований та підтриманий самим правовласником бренду.

Історичний бекграунд: Попри популярну міську легенду про те, що рецепт торта з’явився випадково через помилку кондитерів, які нібито забули сховати в холодильник яєчні білки для бісквіта, на самій фабриці цей міф спростовують. «Київський торт» став результатом цілеспрямованих багатомісячних експериментів 1956 року. Його авторами вважають начальника бісквітного цеху Костянтина Петренка та 17-річну ученицю кондитера Надію Чорногор.

За роки існування рецептура дещо змінювалася: спочатку в горіхово-білкових коржах використовували індійські горіхи кеш’ю, згодом їх замінили на фундук, а пізніше — на дешевший арахіс (сьогодні у класичному рецепті знову використовують фундук). Також оригінальний крем «Шарлотт» у часи перебудови тимчасово замінювали на важчий масляний крем задля спрощення виробництва.

Сучасні інтерпретації класики

Поки оригінальний «Київський» залишається незмінним та єдиним у своєму роді, столичні кондитери продовжують створювати власні гастрономічні присвяти місту під іншими назвами. Це не спроба скопіювати оригінал, а бажання переосмислити знайомі з дитинства смаки.

Такі торти – це свіжий погляд на те, як може звучати легендарне поєднання хрустких коржів та крему в сучасних реаліях — без претензій на офіційне ім’я, але з великою повагою до гастрономічної історії Києва.

Джерело інформації: агентство “Великий Київ”