Ігнор перемовин. Путін готує мобілізацію?
Президент Чехії Петр Павел заявив, що Україна має “вікно можливостей” протягом двох місяців, щоб відновити мирні переговори з Росією, інакше існує ризик ескалації.
Попри численні заяви міжнародних медіа та дипломатів про можливе наближення завершення війни, реальні наміри Кремля залишаються максимально агресивними. Володимир Путін не налаштований на конструктивний діалог і готується до нового витка конфлікту, ключовою метою якого є остаточне захоплення Донбасу. Водночас Київ та його союзники вибудовують стратегію примусу Москви до справжніх, а не ультимативних перемовин.
Ставка на ескалацію
Джерела, близькі до Кремля, у матеріалі Reuters зазначають, що Володимир Путін налаштований на подальшу ескалацію війни з Україною найближчим часом. За інформацією інсайдерів, російський диктатор демонструє абсолютно безкомпромісну позицію щодо питання повного захоплення Донецької та Луганської областей. Співрозмовники агенції підкреслюють, що для Путіна встановлення контролю над усім Донбасом є принциповою та безальтернативною метою, і в цьому питанні він не готовий йти на жодні поступки чи компроміси.
Наразі Путін категорично відкидає можливість ведення реальних мирних перемовин на умовах, що не передбачають виконання його територіальних вимог. Будь-які мирні ініціативи, що лунають із Москви, є лише тактичним маневром, тоді як стратегічна мета залишається незмінною — військовий розгром України та окупація її східних регіонів. Ба більше, як зазначають близькі до Кремля джерела Reuters, для досягнення цієї мети очільник Кремля готовий піти на крайні внутрішньополітичні кроки, зокрема на оголошення нової хвилі мобілізації в Росії, аби компенсувати колосальні втрати на фронті та продавити українську оборону на Донбасі.
Реальні перемовини
Перший заступник керівника Офісу президента України Сергій Кислиця заявив, що у Стамбулі в 2025 році між Україною і Росією відбувалися не переговори, а зустрічі з обміном позиціями. До того ж, все проходило без участі США.
Він нагадав, що тоді українська сторона одразу поставила запитання щодо присутності Сполучених Штатів: “Тому що у нас були чіткі інструкції від президента про те, що ми маємо зустрічатися з російською делегацією в присутності американців. Американців не було”.
Єдиним позитивним результатом зустрічей у Стамбулі в 2025 році Сергій Кислиця назвав домовленості про масштабні обміни полоненими.
Проте в цілому, за його словами, ті стамбульські зустрічі “були захаращені таким аудіоспамом, коли з боку російської сторони неслося дуже багато лекцій”.
У 2026 році, за словами Кислиці, відбувались вже саме переговори України та РФ: дві зустрічі в Абу-Дабі і одна — у Женеві.
“Таким чином, принципова відмінність — в тому, що в 2026 році, ще до початку іранської кампанії, це були вже повноцінні трьохсторонні перемовини”, — наголосив Кислиця.
У відповідь на запитання журналіста про зустріч президентів України та США Володимира Зеленського та Дональда Трампа 8 липня в Анкарі Кислиця назвав її “одною з найкращих — а може, й найкращою”.
І окремо наголосив на прогресі щодо ліцензії на Patriot: “Якщо на G7 ми ще просили про це, то вже сьогодні отримали чітку позитивну відповідь”, — сказав Сергій Кислиця.
Україна має два місяці?
Президент Чехії Петр Павел акцентує на часових рамках та загрозах, які очікують на Україну та її союзників найближчим часом через небажання Путіна зупинятися. Павел попереджає, що Путін може офіційно оголосити нову масштабну мобілізацію в Росії для посилення тиску на Донбасі. За оцінкою чеського лідера, Україна та західна коаліція мають у запасі лише близько двох місяців для підготовки до цього сценарію. Цей час союзники повинні використати максимально ефективно: радикально збільшити постачання боєприпасів, зброї та систем ППО, аби нівелювати перевагу РФ у живій силі та не дати Путіну прорвати оборону на сході.
Нинішня фаза війни демонструє чіткий парадокс: Росія хоче воювати, але її ресурси та внутрішня стабільність еліт починають тріщати під ударами українських дронів. Безкомпромісність Путіна щодо Донбасу заганяє Росію у пастку виснаження, де єдиним виходом для нього залишається непопулярна мобілізація.
Україна, своєю чергою, обрала єдино правильну стратегію — примус до миру через силу. Оскільки дипломатичні заклики на Путіна не діють, саме палаючі російські НПЗ та знищені військові склади стають головними дипломатами Києва у 2026 році. Успіх цієї стратегії безпосередньо залежатиме від того, чи встигнуть західні союзники протягом наступних критичних двох місяців надати Україні інструменти для відбиття чергової хвилі російської навали.
Читайте Korrespondent.net в Google News
Джерело інформації: Korrespondent Net