«Загинув як справжній воїн — з автоматом в руках»: у Кременчуці родинам п’ятьох загиблих Героїв передали їх нагороди

У пані Наталії, яка прийшла на нагородження, на захист України стали два сини — один із них загинув, а другий пропав безвісти

Сьогодні, 8 вересня, у приміщенні Кременчуцької районної військової адміністрації родинам п’ятьох загиблих захисників України вручили їх бойові нагороди — ордени «За мужність» III ступеню. Полеглі Герої були нагороджені посмертно указами Президента України за військову доблесть, мужність, хоробрість, проявлені у боях під час захисту українського народу.

Державні нагороди рідним загиблих військовослужбовців передали очільник Кременчуцької районної військової адміністрації Олександр Аленін, начальник відділення цивільно-військового співробітництва Кременчуцького районного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Анна Тарасова та представник військової частини 3059 Національної гвардії України майор Ілля Пинтій.

Згідно з Указом Президента України від 5 лютого 2025 року № 64 орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) нагороджено солдата Різіка Костянтина Володимировича. Він став на захист України з перших днів повномасштабної війни, а до того брав участь в Антитерористичній операції на Донбасі. Воював у складі військової частини 3059 Національної гвардії України й загинув на Сумщині. Бойову нагороду чоловіка передали дружині загиблого пані Тетяні.

Орден «За мужність» передали батьку загиблого молодшого сержанта Жаркова Анатолія Станіславовича. Він народився 12 вересня 1994 року у Кременчуці. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 22, закінчив Кременчуцький національний університет імені Остроградського, а потім — Кременчуцький льотний коледж.

До лав Збройних сил України Анатолія мобілізували 20 червня 2023 року, воював старшим стрільцем парашутно-десантної роти 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Загинув 28 лютого 2024 року поблизу села Орлівка Покровського району на Донеччині.

Унікальна людина, яку неможливо замінити: у Кременчуці попрощалися із полеглим на війні Анатолієм Жарковим

Орден «За мужність» передали матері та сестрі загиблого солдата Малолєтка Олександра Вікторовича. Він розпочав свій військовий шлях у жовтні 2023 року. Воював на посаді зовнішнього пілота (оператором) безпілотних літальних апаратів взводу безпілотних авіаційних комплексів 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Загинув захисник України 7 березня 2025 року внаслідок удару FPV-дрона поблизу села Степове на Запоріжжі.

Орден «За мужність» передали дружині загиблого солдата Хижняка Володимира Володимировича пані Оксані. Він народився 18 вересня 1969 року у Кременчуці. Навчався у загальноосвітній школі № 28. Тривалий час був приватним підприємцем. До лав Збройних сил України Володимир Хижняк став 7 грудня 2022 року. Служив на посаді навідника кулеметного відділення 225-го окремого штурмового полку. Загинув захисник України 3 січня 2025 року поблизу села Юнаківка на Сумщині. Орденом він був нагороджений ще при житті, але не встиг його отримати.

У полеглого воїна лишилася мати, сестра, брат, дружина та син.

«Били й росіян, і кадирівців, і корейців»: у Кременчуці в останню путь провели загиблого захисника Володимира Хижняка 

Орден «За мужність» передали матері та дружині загиблого солдата Чижика Максима Олеговича. Він народився 15 листопада 1985 року у Кременчуці. Навчався у ліцеї № 6 та фаховому коледжі Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського. Потім працював будівельником.

До лав Збройних сил України Максим Чижик долучився добровільно у вересні 2023 року. Воював на посаді стрільця 128-ї гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Загинув 18 грудня 2024 року поблизу села Новоандріївка на Запоріжжі.

У полеглого воїна лишилися батьки, дружина та двоє дітей.

Не стало сина, чоловіка, батька: у Кременчуці в останню путь провели полеглого захисника Максима Чижика

Олександр Аленін висловили співчуття родинам загиблих Героїв та запевнив, що для них буде завжди всебічна підтримка та допомога. Анна Тарасова також пропонувала рідним загиблих у разі потреби звертатися в ТЦК за допомогою.

Після передачі нагород про своїх дітей та чоловіків розповіли матері і дружини загиблих Героїв.

Про чоловіка — Костянтина Різіка, журналістам розповіла його дружина Тетяна.

— Костянтин був дуже гарною, доброю, веселою, мужньою людиною. Згадую його тільки з добром і любов’ю в серці. Україну пішов захищати без жодного сумніву. У перший день війни взяв всі свої речі та знав, що треба робити — після АТО у нього був досвід… Він майже три роки був на війні і навіть думки не мав, щоб повернутися й не захищати свою країну. Він загинув на Сумщині, як справжній воїн — з автоматом в руках, — заявила дружина Героя.

Про брата — Олександра Малолєтка, розповіла його сестра Аліна.

— Він для нас завжди був, є і буде живий. Живий у наших серцях. Він був самою доброю і щирою людиною. Завжди готовий прийти на допомогу. Мав золоті руки. Був веселий і дуже позитивний… Він не міг залишатися осторонь і сказав, що піде захищати свою країну, нас, свій дім, — згадала про брата його сестра.

Про чоловіка — Володимира Хижняка, розповіла його дружина Оксана.

— Він пішов боронити нашу країну. Він був дуже доброю і відповідальною людиною. Світла йому пам’ять. Ми його ніколи не забудемо, — сказала пані Оксана.

Про сина — Максима Чижика, розповіла його мати пані Наталя.

— Мої обидва сини пішли захищати Україну. І старший, і менший. І обидва віддали саме дороге. Один віддав своє життя, а другий пропав безвісти. І для нас вони завжди живі. Є, були і будуть. І будуть прикладом для його синочка, якому 7 рочків, та його дочці, якій виповнилося 15 років, – заявила мати загиблого Героя.

Її доповнила сестра загиблого пані Іванна.

— Він дуже любив свою сім’ю, дітей. І тому пішов захищати нас. Був дуже добрим і справедливим, — згадала про брата його сестра.

Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює співчуття рідним та близьким загиблих захисників України.

Вічна Слава Героям!

Джерело інформації: Телеграф