Люди похилого віку, старшого, літнього чи…  Як правильно?

У рубриці «Говоримо українською правильно» ми проводимо лагідну українізацію: пояснюємо випадки застосування правопису, мовних норм, публікуємо цікавинки про мову. Робимо це для того, щоб у нашій країні з кожним днем ставало дедалі більше україномовних українців, а наша солов’їна мова звучала звідусіль!

Як коректно називати людей віком від 60 років?

Щодо назви людей віком від 60 років  є нюанси. Фактично всі звичні для нас варіанти тепер неправильні (згідно з положеннями про інклюзію / недискримінацію).

Перший звичний для нас варіант — «старі люди». Підходить тільки для художньої літератури, бо прикметником «старі» можна образити ту групу людей, яка себе так не ідентифікує, а «бабуся», «дідусь» можна вживати лише в контексті родинних звʼязків.

Не дуже доречно вживати поняття і «люди поважного віку», бо поважати треба будь-який вік.

Третій варіант — «люди похилого віку». Дискримінаційний, бо похилий — «той, що похилився, опустився». Четвертий непідхожий варіант — «люди старшого віку». Старший, ніж який? Пʼятий непідхожий варіант — «люди літнього віку», бо це плеоназм: літа — роки, вік — роки», — додала вона.

З погляду мови та здорового глузду залишається один пристойний варіант: «літні люди».

Є ще словосполучення «люди третього віку» (активно вживається на Заході), але українців до такого не привчити: кажуть, що воно їм асоціюється з «третім світом» і «третім сортом».

Можна також вказувати максимально конкретно: люди 60+ (згідно з класифікацією ВООЗ вік 60–75 років вважається літнім), люди 75+ (вік 75-90 років вважається старечим) та люди 90+ (довгожителі).

Це калька з російської: як правильно сказати «оточуюче середовище»

Спілкуючись українською, ми доволі часто використовуємо діалектизми та росіянізми. І якщо перше лише підкреслює різнобарвність нашої мови, то друге варто спробувати потроху викорінювати зі свого лексикону.

Однією з начастіше повторюваних помилок українців є використання словосполучення «оточуюче середовище». Але це калька з російської.

Найбільш відповідним варіантом цього словосполучення в українській мові буде слово довкілля. Існують ще два варіанти: навколишнє середовище і довколишній світ.

Тобто можна використовувати всі три варіанти, залежно від того, про що йде мова.

«Хоча слово «оточуючий» можна знайти в радянських словниках, та навіть там воно подане із позначкою «рідковживане».

Українська — як поле влітку. Тепла. Широка. Сповнена шепоту, сили й тиші. У ній — усе: пісня, зброя, молитва, крик і поцілунок. Бережімо її — не тільки правилами, а й серцем.

Джерело інформації: Телеграф