Київський цирк – це мистецтво посмішки, радості, оптимізму

Київський цирк – це мистецтво посмішки, радості, оптимізму

«Цирк – не лише палац циркового мистецтва, для нас це  – храм, це  – наша віра. Це – мистецтво посмішки, мистецтво радості,  мистецтво оптимізму»

Так говорить про відомий культурний заклад генеральний директор державного підприємства «Національний цирк України» Владислав Корнієнко.

Ми розмовляємо з Владиславом Вікторовичем у відомій цирковій будівлі. Це проєкт «Каштан-інтерв’ю», і ми сьогодні справді знімаємо у цирку.

Отож, який він сьогодні, цирк у Києві? Як розповідає генеральний директор, тут створюють контент, який абсолютно чітко відображає всі джерела, глибинні витоки, коріння нашої української культури. А витоки українського цирку сягають в XI століття, бо ж саме на фресках Софії Київської зображені циркові артисти, акробати, які показують різні трюки.

Владислав Корнієнко вважає, що «цирк – це субстанція, яка створює мистецький продукт, і вона її презентує, показує в різних місцях. У 1960 році, 5 листопада, був відкритий ось цей простір – Київський державний цирк. Нині це пам’ятка архітектури. В 1998 році цирку було надано статус національного колективу, і буквально відразу споруду було внесено до реєстру пам’яток місцевого значення.

Як сьогодні, в умовах війни, почувається цирк?

На це запитання його керівник відповідає так:

«Усі ми любимо цирк, посміхаємося під час вистав, радіємо, комусь може видатися, що нам все легко дається. Майже без державної фінансової підтримки, майже. Але… Держава 40 відсотків в середньому десь покриває витрати на функціонування. Але кошти йдуть на дуже вузькі спрямування. На основні ж… у нас немає ресурсу взагалі, ми заробляємо. Водночас меценати на територію цирку не дуже заходять. Можна критикувати, що ми не вміємо з ними працювати, а можна говорити, що це не їхнє поле інтересів».

Звичайно, цирк потребує якнайпильнішої уваги та підтримки, ву тому числі з боку держави. Це ж наймасовіший заклад з обслуговування глядачів, за кількістю. «Більше того, у нас аудиторія, діти, у нас – завтрашній день…”, – висловлюється Корнієнко.

Водночас є деякі прикрі речі. Буває, в колективі цирку дізнаються, що десь проводять якесь громадське опитування, скажімо, як закрити національний цирк, заборонити тут виступи з тваринами. Тобто замість слів подяки, замість пропозицій, як допомогти національному цирку, щоб він жив та працював жбурляють каміння в його город.

Торкнемося дещо іншої сторони життя цирку. Що за лаштунками? За словами директора, два роки тому тут створили формат під назвою «Екскурсія». Тобто екскурсія територією цирку; глядачеві пропонують помандрувати за лаштунки, для таких мандрівок розроблено спеціальну «драматургію».

Владислав Корнієнко розповідає про історію створення гарних, цікавих циркових костюмів. Їх виготовляють під кожен проєкт окремо. В структурі Національного цирку є костюмерна служба. Щоправда, не така розширена, як в театрах.

«Ми самі розробляємо костюми, створюємо дизайн,  шиємо…», – говорить директор. – У нас більше двох тисяч костюмів зберігається на складах. Ми їх миємо, чистимо, ремонтуємо, виставляємо для експозиції…»

До речі, директор особисто  провів більше 70 екскурсій цирковими приміщеннями.

З Владиславом Вікторовичем розмовляємо про те, скільки глядачів обслуговує цирк. Більше 20 тисяч за якусь частинку сезону. Середнє заповнення зали десь 60-70 відсотків. Це дуже високий відсоток, каже директор. Жоден цирк не працює в такому ритмі, і не має такої кількості показів вистав.

«Ми щотижня показуємо 4-5 вистав. Єдиний період, на який ми зупиняємося, це літо: липень-серпень. На початку війни Національний цирк зупинився тільки в лютому, березні та квітні. А в травні ми вже почали репетиції і наприкінці червня показували виставу, – розповідає директор. – Чи виїжджали на гастролі? Так. У Франції показали 40 вистав, це були аншлаги. Ми заробили гроші, приїхали сюди і за ці кошти купили дороговартісні генератори, за два мільойни гривень. Ось тому сьогодні в цирку є світло».

Бесідували з директором і про плани. Він говорить, що хочуть зробити цирк як заклад культури, який працюватиме нон-стоп увесь рік. Навіть без зупинки влітку.

Торкнулися і теми циркових тварин. «У них є свій простір, розповідає Корнієнко. – Це – територія, яка належить тваринам. У них свій мікроклімат, формат температурний, вологісний, охоронний і так далі. В цирку загалом 60 тварин, якщо і птахів рахувати і так далі. Тільки голубів 30, 5 тигрів, 5 коней, з яких дві  – поні. І ми їх бережемо, у нас є своя ветеринарна служба, своя кухня…».

Варто сказати і про колектив. Це завдяки йому вистави збирають повні зали глядачів. Щороку в цирку відбувається три фестивалі, колись, в минулому був лише один фестиваль. Адміністрація робить ставку в тому числі й на залучення молодих артистів.

«Ми – єдиний цирк на території України, де у нас повний комплект художньо-творчого персоналу», – з гордістю промовляє директор.

В колективі пишаються, що глядач любить київський цирк.

«А найважливіше те, – підкреслює директор, – що майбутнє як нашої держави, так і українського цирку нероздільне.  Цирк залишається непереможним, як і Україна».

Дивіться повністю розмову з генеральним директором державного підприємства «Національний цирк України» Владиславом Корнієнком за посиланням

Джерело інформації: Київ 24 NEWS