Яка риба в океані має найшвидші щелепи
Акули-гобліни мають найшвидші щелепи в океані | Фото: Okinawa Churashima Foundation
Океан покриває більшу частину поверхні планети і є домівкою для неймовірної кількості видів — деякі з них живуть у найтемніших водах і мають дивний вигляд. Одним із таких монстрів вважається дивна акула-гоблін, здатна викидати свої щелепи з неймовірною швидкістю.
Акула-гоблін (Mitsukurina owstoni) вперше була виявлена 1898 року в глибинах вод Японії. Сьогодні представники цього виду ховаються в темних куточках на глибині від 250 до понад 900 метрів — це моторошне місце також відоме, як бентопелагічна зона, пише IFLScience.
У Фокус. Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Тут, далеко від сонячного світла, мешкають найдивніші глибоководні організми, як-от риби, головоногі молюски та ракоподібні, а також куди більші хижаки — наприклад, акули-гобліни. Ці хижаки відомі своїм моторошним зовнішнім виглядом і швидкістю, з якою здатні викидати свої щелепи, щоб захопити здобич.
Найшвидші щелепи в океані
Акула-гоблін, за словами вчених, має найшвидші щелепи в океані. Дослідження показали, що вона може викидати їх з морди, вистрілюючи подібно рогатці, на відстань від 8,6 до 9,4% від загальної довжини тіла. Це вказує на те, що вона може схопити здобич, яка в іншому разі опинилася б поза її полем досяжності.
Ця мисливська стратегія є ефективною і здійснюється зі швидкістю 3,1 метра на секунду. Таким чином, навіть у здобичі, що швидко рухається, просто немає шансів на порятунок.
У дослідженні 2016 року вчені проаналізували перші у світі кадри годування акули-гобліна і змогли розгадати вікову таємницю цих дивних щелеп. Команда назвала цей цікавий спосіб полювання “годуванням з рогатки” і дійшла висновку, що це найвища відома нам швидкість викидання щелеп серед усіх риб. Крім того, акула-гоблін значно перевершує інших акул за довжиною висувних щелеп.
Диво акулячої інженерії
Висувні щелепи — справжнє досягнення акулячої інженерії, проте це не єдина фішка акул-гоблінів. Дослідники також виявили, що у представників цього виду неймовірно чутливі морди, вкриті спеціалізованими електрорецепторами, відомими як ампули Лоренціні. До слова, ці електрорецептори є у багатьох акул, але щільність цих сенсорних пор на морді акули-гобліна винятково висока.
Відомо, що ці органи вловлюють слабкі електричні сигнали від тварин, які перебувають поблизу — наприклад, серцебиття або сигнали нервової системи. Це робить їх експертами в пошуку їжі на глибині, куди не проникає сонячне світло, а зір обмежений.
Щойно вони захоплюють здобич, подвійний набір зв’язок у нижньощелепних суглобах дозволяє їхнім відкритим щелепам висуватися назовні. Учені також виявили, що хижакам доводиться відкривати й закривати рот під час втягування щелеп. Утім, ніхто досі не знає, навіщо. Аналіз також показав, що у втягнутому стані щелепи акул-гоблінів розташовані просто під очима.
На відеокадрах, на яких зображено процес поїдання акули-гобліна, видно її висунуті вперед щелепи Фото: Okinawa Churashima Foundation
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що репутація вчених висить на волосині через рідкісну акулу-гобліна.
Раніше Фокус писав про те, чому акули втрачають тисячі зубів і як вони залишаються гострими.