Путін і помилка Гітлера. Бомбардування України

Українці переконані, що Путін використає мирну домовленість лише для підготовки до нового наступу, тому для них альтернатива спротиву — це втрата незалежності.

Чи здатні безперервні бомбардування, руйнування інфраструктури та безсонні ночі змусити націю капітулювати? Військовий історик Пітер Кеддік-Адамс у статті для The Telegraph проводить чітку історичну паралель між сучасними російськими атаками на українські міста та стратегією нацистської Німеччини проти Великої Британії під час Другої світової війни. Історія свідчить, що російський диктатор припускається тієї самої фатальної помилки, що й Гітлер. 

Паралелі з Лондонським Бліцом

Минулого тижня у Києві російський реактивний дрон влучив у будівлю Національної академії наук, а раніше росіяни атакували історичну святиню — Києво-Печерську лавру. Кеддік-Адамс порівнює ці атаки, спрямовані на знищення тканини міського життя, з подіями в Лондоні 1940 року. 

Під час німецького Бліцу, який тривав вісім місяців (зокрема 57 ночей безперервних бомбардувань Лондона), загинуло понад 40 тисяч британських цивільних, а близько мільйона будинків зазнали руйнувань. Логіка Гітлера була такою ж, як і сьогоднішня логіка Путіна: методично бити по церквах, бібліотеках, магазинах та пам’ятниках, щоб посіяти невпевненість у завтрашньому дні та зламати моральний дух населення. 

Розрахунок зводився до того, що виснажені люди самі вимагатимуть від уряду припинити війну. Але цього не сталося — британське суспільство не капітулювало. 

Аналогічно, коли 1942 року вже британська авіація почала масовано бомбардувати німецькі міста, розраховуючи позбавити німців домівок і зламати їхній дух, німецьке населення так і не повстало проти режиму. Навіть поява чудо-зброї (ракет Фау-1 і Фау-2) не змінила перебігу війни. Сьогодні Росія також покладається на технологічніші засоби — високошвидкісні реактивні безпілотники, проте нова зброя сама по собі не здатна зламати волю супротивника. 

Бомбардування як ознака безсилля на фронті

Цю думку підтверджує і журналіст The Guardian Раджан Менон. Він зазначає, що через відсутність суттєвих успіхів на фронті та недосяжність територіальних цілей, Москва вдається до прямого терору міст. У вересні РФ випустила по Україні 3177 безпілотників, що значно більше, ніж у попередні місяці. 

Однак інтенсивність атак не означає їхньої стратегічної ефективності. 

«Історія показує: бомбардування не ламають бойовий дух суспільства. Навпаки, вони здатні його зміцнювати. І Україна не стане винятком», — наголошує Менон. 

Опитування підтверджують ці слова: три чверті українців продовжують відкидати будь-які територіальні поступки заради миру. Українці переконані, що Путін використає мирну домовленість лише для підготовки до нового наступу, тому для них альтернатива спротиву — це втрата незалежності. З цієї причини суспільство дуже обережно ставиться до мирних ініціатив у стилі «території в обмін на мир», які асоціюються з оточенням Дональда Трампа. 

Готовність до важкої зими

Водночас західні ЗМІ попереджають про російські плани зробити майбутню зиму найважчою за час повномасштабного вторгнення. За даними The New York Times, Росія може застосувати до тисячі ракет і дронів для цілеспрямованого знищення підстанцій, електростанцій та систем водопостачання, щоб спричинити гуманітарну катастрофу.

Українці реагують на це не капітуляцією, а адаптацією: готують запасні варіанти, планують роботу підприємств в умовах блекаутів та розглядають тимчасові переїзди. 

Як і британці у 1940-х роках, українці не перестали боятися вибухів, вони просто навчилися жити з цим страхом. Історія та українська дійсність дають спільну відповідь на російську стратегію: агресор справді здатен зруйнувати міста, але змусити людей здатися значно складніше. 

Читайте Korrespondent.net в Google News

Джерело інформації: Korrespondent Net