Марія з бригади “Привидів Києва”: “Ще курсанткою під час польоту закохалася в небо та техніку”

Старший авіаційний технік МіГ-29 Марія служить у 40 бригаді тактичної авіації «Привид Києва». Вона з дитинства хотіла бути військовою — як її батько. А тепер  відповідає за технічний стан винищувача. Вона поділилася своїм досвідом, який привів у професію та тепер допомагає боронити столицю від російських атак. Історію зафіксувало Повітряне командування «Центр».

Яким був шлях до освоєння винищувача МІГ-29?

Я хотіла просто бути військовою та наслідувала шлях свого тата. Мені запропонували на інженерно-авіаційному факультеті спеціальність – займатися з літаками, двигунами. Я думаю: «Можна спробувати». Спочатку не розуміла, що я буду робити, як це все буде відбуватися, я себе не уявляла.

На першій практиці нам, курсантам, надали можливість політати на вертольоті. І під час польоту я закохалася в небо, закохалася в техніку, і зрозуміла, що вибрала для себе правильний шлях, і хочу продовжувати цим займатися

Чи не важко дівчині у військовій професії?

Колектив у мене дуже файний. Чоловіча підтримка присутня. Вони допомагають у моментах. Коли, наприклад, потрібна заміна колеса. Щоб я нічого важкого не підіймала. Вони мені допоможуть. Є моменти, коли не треба мати великої сили.

Що входить в обов’язки авіаційного техніка?

Всі системи я заправляю. Я веду звіт, я веду документацію (по літаку там її овер багато), цим всім я керую.

Яким був перший досвід роботи з МІГ-29?

Коли я вперше самостійно випускала літак, мандраж був. Переживала. Хоча немає там нічого страшного. Просто треба знати багато інформації. Тому що може виявитися якась відмова. І ти маєш сказати, що зробити. Скажімо, щось перезапустити. Це все треба бігом у голові прокручувати.

Які найбільші випробування у роботі?

Найважче – це чекати льотчика назад.

Хто такий технік літака?

Це велика праця, щоб підготувати літак до виконання бойових дій, щоб у пілота було все добре, щоб він повернувся.

Пілот довіряє своє життя тобі

Технік – це друга людина після пілота. Це як одне ціле.

Які авіаційні традиції допомагають у роботі?

У кожного техніка є своя традиція випуску літака. Коли літак уже вирулює, я завжди погладжую рукою по крилу. Це у всіх. Хтось цілує руку, а потім гладить., а я просто погладжую. Є у нас технік, який до тих пір, поки літак не полетить, він іде аж до вирулювання просто в далечину до нього, поки не полетить. Він злітає, а лише тоді повертається. У кожного техніка своя традиція.

Про улюблений борт…

Це моя пташка ось ця, яка бомбить усіх. Це я його першим випускала самостійно і зустрічала самостійно.

Я пишаюся бути одним із “Привидів Києва”. Це для мене велика честь

 Я коли дізналася, що сюди потраплю, у мене була дуже велика гордість, тому що було багато історій, досягнень. Я коли кожного разу чую від льотчиків, від технарів, що тут траплялося, які тут були подвиги великі, у мене аж «вау» бере. Слухайтесь маму, їжте кашу, любіть Україну.

Джерело інформації: агентство “Великий Київ”