Місія: врятувати київські каштани
Місія: врятувати київські каштаниКолаж: Каштан NEWS
Кілька століть тому каштан став одним із символів Києва. Ще не так давно в столиці росло майже мільйон каштанів, а саме місто вважали одним із найзеленіших у Європі. Та чи зберігає Київ цей статус сьогодні? Куди зникають каштани й інші дерева, і що можна зробити, щоб їх зберегти?
Про це йдеться в новому випуску ютуб-проєкту “В тіні каштана”.
«Якщо пройтися по Києву, то можна побачити, що більшість каштанів – руді. Їхнє листя поїла каштанова міль, із якою, на жаль, місто взагалі не веде боротьби, – говорить арборист Володимир Ветроградський. – Таких каштанів, яким понад 80 років, на жаль, залишилося всього 20–30. Решта або розпалися, або згнили, або їх зрізали, вважаючи нібито аварійними. Хоча вирубку часто обґрунтовували лише наявністю порожнини в стовбурі – а це зовсім не є визначальним фактором стану дерева».
Цвітіння каштана в Києві. Фото: Роман Пєтушков для Каштан NEWS
Столиця отримала статус «міста каштанів» у ХІХ столітті. За однією з версій, каштани висадили, аби догодити російському імператору Миколі I. Та задум не сподобався монарху — дерева викорчували й роздали киянам. Інша версія твердить, що каштани просто погано приживалися, тож їх також віддали містянам. Тоді це дерево вважалося екзотичним – його завозили, зокрема, з Індії. Попри це, каштани добре прижилися у дворах і поступово заполонили Київ. Але годі про минуле. Набагато важливіше запитання – як зберегти майбутнє київських каштанів.
Арборист Володимир Ветроградський щодня опікується зеленими насадженнями, знає про дерева якщо не все, то майже все.
«Моя професія називається арборист. Якщо просто – це міський садівник. А якщо глибше, то арборист – це людина, яка займається лікуванням дерев, доглядом за кроною та кореневою системою. Усе це – комплексна робота. Всі маніпуляції зводяться до того, щоб після роботи арбориста її було майже непомітно. Може здаватися, що гілок багато, але крона зберігає природну форму. І якщо роботу виконує фахівець, то навіть без листя важко зрозуміти, що дерево обрізали — воно виглядає так, ніби росло саме собою. Тож, по суті, арборист – це як барбер для дерева, лікар, «зелений медик» – тут можна вигадати багато влучних порівнянь», – розповідає Володимир.
Він веде блог – там фото впорядкованих дерев, а ще – світлини рослин через 10-15 років.
Хвороба каштанів. Фото: Володимир ВетроградськийFacebook
«Загальний мій досвід — 27 років. Приблизно 20 років тому я почав цим по-справжньому цікавитись і робити перші кроки, щоб правильно працювати з обрізкою: що буде, якщо зробити цей зріз, який буде результат тут, а який — там. Якщо обробити рану, або якщо не обробити. Це робота з живим – і те, що приносить користь усім. І, працюючи з деревами, неможливо повністю осягнути їхню природу до кінця, тому що вони настільки багатогранні», – продовжує розмову Володимир Ветроградський.
Журналісти ютуб-проєкту «В тіні каштана» побували разом із Володимиром на одному з об’єктів – у дворі культурного простору, власники якого звернулися з проханням врятувати свій каштан.
«Цей каштан дуже важливий для нас. Він старий і створює затінок у дворі. Ми його дуже любимо як наша громада. Минулого року ми помітили, що з деревом щось не так – листя почало жовтіти, і воно виглядало зовсім не так, як має виглядати здоровий каштан. Він розташований прямо в центрі двору: заходиш – і одразу його бачиш. Він дарує приємний затінок у спеку та захист під час дощу», – зазначає співзасновник і співвласник культурного простору «Сквот 17Б» Мирослав Криш.
Володимир Ветроградський. Фото: Facebook
Це уже другий візит Володимира. Вперше рятувальні роботи провели навесні 2025-го року.
«Каштан хворіє – у нього є захворювання, спричинене каштановою міллю, і його потрібно лікувати. Навесні цього року ми власним коштом провели щеплення проти цієї хвороби. Але лікування потрібно було продовжувати – саме те, що зараз робить пан Володимир: обрізка гілок і чистка кори дерева», – наголошує Мирослав Криш.
«Перед нами звичайний гіркокаштан, над яким я зараз працюю, виконуючи комплексну стрижку крони. Мета – підредагувати гілки, які були пошкоджені раніше. Раніше нижні гілки дерева були зрубані варварським способом, і тепер утворилася вторинна крона. Завдання – правильно сформувати гілки так, щоб дерево виглядало природно, а не мало стресову крону», – розповідає Володимир Ветроградський.
«Ми підготували інформаційні таблички, за якими можна дізнатися, яке це дерево і чому воно потребує лікування. А також – посилання на баночку для підтримки. Крім того, у меню ми додали спеціальні донатні позиції: каштановий лимонад та «Київшприц». Частина грошей від їх продажу йде у спеціальну скарбничку на лікування дерев», – говорить Мирослав Криш.
Каштани Києва вимирають
У Києві збереження каштанів залишає бажати кращого. За їхній стан відповідають комунальні служби, зокрема підприємство КМДА «Київзеленбуд».
“Київзеленбуд”. Фото: з відкритих джерел
«Мій досвід співпраці охоплює як комунальні підприємства Києва, так і інших міст України. Це роботи, які технічно їм складно виконати, а громада часто звертається з проханням зробити все фахово. Якщо говорити про каштани, які зараз не уражені каштановою міллю, їх у Києві залишилося максимум 10–12. Каштани віком 55–65 років ще можна зустріти, а дерев старших за 80 років залишилося лише близько 20–30. Решта, на жаль, або розпалися, або згнили, або їх зрізали, вважаючи нібито аварійними. Часто списання проводили лише через наявність порожнини у стовбурі. Але порожнина – це зовсім не вирок для дерева. У мене є «деревопацієнти» зі стовбурами, де є порожнини, і водночас там живуть білочки та їжаки. Якщо дерево виглядає здоровим і стабільним, порожнина не є проблемою – його можна стабілізувати. На жаль, комунальники цього не роблять: це складно, небажано або просто немає фахівців і мотивації займатися таким доглядом», – зазначає Володимир Ветроградський.
Цьогоріч КП Київзеленбуд визнало аварійним понад три тисячі дерев. І, відповідно, запланувало їх вирубати.
«Комунальні підприємства зазвичай вважають дерево аварійним, якщо є будь-які пошкодження стовбура, особливо порожнини першого ступеня – коли гниття пішло всередину. Якщо стовбур нахилений на 40–45 градусів, це теж сприймають як ознаку аварійності, хоча насправді це може бути індивідуальна особливість або спосіб дерева пристосуватися до простору. Аналогічно вони оцінюють розколи стовбура або надто великі дерева — і їх досить часто визнають аварійними. Будь-які пошкодження або надто довгі гілки автоматично стають для них підставою списати дерево. Також ураховують пошкодження коренів – це ще один фактор, який комунальники вважають ознакою аварійності. Це фахова робота, тоді як комунальники виконують її здебільшого поверхнево: усувають візуально помітні фактори ризику, але не заглиблюються у деталі. Через це часто роблять технічно невірні зрізи, і в результаті стан дерева оцінюють лише формально, як у звіті», – пояснює Володимир Ветроградський.
Вирубані дерева “Київзеленбудом” на Володимирській гірці. Фото: Дмитро Перов/Facebook
Хоча є й такі зміни, які навіть не потребують додаткових вкладень.
«Важливий момент – зараз поступово почне опадати листя. Було б правильно не загрібати його з-під дерев, адже листя перегниває і збагачує ґрунт поживними речовинами. У звичайних умовах його часто прибирають, але якщо залишити хоча б половину до весни, воно не лише удобрює землю, а й слугує додатковим шаром: утримує вологу та захищає ґрунт від переохолодження», – зазначає арборист.
Гламуризація парків
Але шкідники, від яких не ведуть боротьбу, хвороби, які залишаються нелікованими, та масові списання нібито аварійних дерев – це ще не всі проблеми.
Ще один фактор – гламуризація парків. Ми вже з’ясували: не всі деревa, які вважають аварійними, такими є, навіть якщо вони не виглядають «гламурно».»
«Є порожнини та стовбурові пошкодження, над якими треба працювати саме в міських умовах. Чому? У лісі порожнини – це нормально: там живуть корисні комахи, птахи та мікроорганізми. Але якщо дерево критично потоншить у зоні порожнини, воно просто впаде і не завдасть шкоди. У місті ж через сильні вітри та різну висотність будівель наявність порожнин потребує обережного підходу: треба вирішувати, залишати їх чи ні. Завдання арбориста – зробити так, щоб порожнини не призвели до критичного пошкодження дерева»,- каже Володимир Ветроградський.
Та в гонитві за гарним зовнішнім виглядом у парках не лише вирубують старі дерева. Є й інші так звані «гламурні» причини.
«Надто широкі тротуари – ще одна проблема. Раніше це були стежки, а зараз фактично аеродромні площі, по яких легко можуть роз’їхатися дві-три машини. Через це парк втрачає природність і перетворюється на своєрідний плацдарм. Зняття нижніх гілок підвищує крону дерев, створюючи візуальний ефект «пальм». Центр ваги дерева піднімається вгору, що збільшує ризик його падіння. Гламуризація парків проявляється й у надмірній кількості стрижених кущів, тоді як для парку важлива густота рослинності. Люди приходять сюди не за декоративними формами, а щоб відпочити, сховатися від сонця та насолодитися природою. Раніше парки були збалансовані: доріжки мали завитки, а не прямі лінії, що давало змогу загубитися, спостерігати за деревами та насолоджуватися прогулянкою. Більше гілок і нижчі крони утримували вітер, створюючи комфортну екосистему. Нині ж парки дуже вітряні і менш комфортні для відпочинку», – продовжує Ветроградський.
Вирубка дерев на вулиці Івана Франка в Києві. Фото: з соціальних мереж
«Зараз часто висаджують сакури, плетисті рослини та павловнії – передусім тому, що вони добре продаються. Насправді естетична цінність сакур триває лише близько тижня, а потім це просто черешня. Дерево щеплене на штамбі, з якого гілки виходять із однієї точки, і виглядає як гарний «букет». Але через 20 років у цьому букеті починаються руйнівні процеси: якщо випаде одна гілка, дуже швидко розвивається стовбурове гниття, і дерево розпадається. Сакури не характерні для нашого регіону, так само як платани. Платани добре ростуть у південних регіонах, особливо в Одесі, а в Києві вони конфліктують із кронами аборигенних дерев: своїм листям і гілками витісняють інших, що спотворює природну форму крон. Раніше озеленення міст було продумане: видовий склад був різноманітний. Так, тополі швидко озеленювали Київ, але ці високо плодоносні дерева витісняють аборигенні види, змінюючи природну екосистему»,- зазначає арборист.
Що робити
«Загалом озеленення міста має бути системним, а не раз на 10–50 років. Якщо дерево обслуговується рідко і його стан не перевіряють фахово, воно може стати аварійним і становити небезпеку для людей. Другий важливий аспект – стратегічне планування посадок. Дерева, як і люди, не вічні: аварійні дерева, які неможливо врятувати, потрібно замінювати. Підбір рослин має враховувати умови конкретного місця та сучасні кліматичні зміни. Це не має бути монокультура – кожне дерево повинно бути на своєму місці. Таку роботу не може виконати лише менеджер КП, який прагне швидкого результату, але не бачить стратегії розвитку зелених зон. Ми фактично оплачуємо цю роботу своїми податками, і вона повинна робитися так, щоб людям було комфортно в місті, щоб вони хотіли залишатися тут, а не шукати розлогі дерева десь за кордоном. КП має наймати арбористів і радитися з ними: потрібна професійна оцінка стану зелених насаджень, а не «мені здалося, що ця гілка впаде, тому її краще обрізати»», – наголошує Володимир Ветроградський.
Детальніше дивіться в новому випуску ютуб-проєкту “В тіні каштана” за посиланням.
Джерело інформації: Київ 24 NEWS