Історія піхотинця Жука у 17 Полтавській бригаді НГУ

Максим, відомий під позивним «Жук», є піхотинцем 17 Полтавської бригади Національної гвардії України «Рейд». Разом зі своїм підрозділом він утримує вогневі позиції, діючи на передових лініях оборони та постійно аналізуючи ситуацію навколо.

Про це розповідає Poltava Today

Виклики на передовій

Жук зізнається, що найважчими моментами є штурми передових позицій або загроза з флангів, коли немає можливості підтримати побратимів навіть вогнем через особливості рельєфу. Це створює напружене очікування та невизначеність, які доводиться долати щоденно.

Новини за темою:

• Полтавська облрада просить державу допомогти вирішити кризу водоканалу
• У Полтаві відкрили меморіальну дошку на честь Дмитра Пушкаря біля школи № 27

«Найважче — коли йде штурм передових позицій або з флангу, а ти не можеш допомогти навіть вогнем. Тому що ландшафт — десь висоти, десь низини. Як би ти не хотів — нічого не зробиш. Просто чекаєш у цій невідомості», — продовжує свою розповідь Жук.

Найяскравішим спогадом для нього став виїзд на куп’янському напрямку під час свята Івана Купала. За словами піхотинця, тоді підрозділ постійно виконував бойові завдання без можливості відпочити.

Дорога на війну та побут на позиціях

До початку повномасштабної війни Максим працював у типографії в білорусі. Дізнавшись про вторгнення, він, не вагаючись, вирішив повернутися в Україну. «Жук» розповідає, що спочатку виїхати з білорусі йому не вдалося через перепони на кордоні, однак з другої спроби, через Польщу, він дістався Львова. Там, із мінімальними речами, ночував на вокзалі та вже зранку вирушив до військкомату, щоб стати до лав захисників України. Спочатку через велику кількість добровольців його не взяли, однак з часом він отримав виклик і був зарахований до підрозділу.

Говорячи про найскладніше на війні, Максим виділяє надання першої медичної допомоги. Він наголошує, що евакуація може затриматися на годину чи навіть добу, тому вміння надати допомогу на місці є життєво необхідним. Зізнається, що перший досвід надання допомоги пораненим був особливо важким, адже доводилося стикатися з пораненнями, кров’ю та серйозними травмами, що потребує значної моральної стійкості.

Побут військових на позиціях Максим порівнює із життям полярників, які місяцями перебувають у замкненому просторі без змоги змінити обстановку. За словами «Жука», навіть найкращі друзі в такій ситуації можуть почати дратувати один одного, і це потрібно сприймати як частину служби. Військові розуміють, що кожен має свій характер і звички, які необхідно враховувати для збереження взаєморозуміння у колективі. Саме цей стан він іронічно називає «полярним синдромом».

17 Полтавська бригада НГУ «РЕЙД»

Джерело інформації: Полтава Today