Марія Старицька: видатна діячка театру УНР

22 Вер 2025

Марія Старицька: акторка, режисерка та очільниця театральної справи в УНР Новини 22 Вересня 2025 Михайло Зубенко Редактор новин

160 років тому, 31 травня 1865 року, у селі Лебехівка на Полтавщині, в родині Старицьких народилася Марія Старицька — майбутня видатна діячка українського театру, акторка, режисерка й керівниця театрального відділу Секретаріату освітніх справ Української Народної Республіки. Село, де вона з’явилася на світ, нині перебуває на дні Кременчуцького водосховища.

Про це розповідає Poltava Today

Дитинство та формування особистості

Марія була донькою Михайла Старицького — видатного українського письменника і драматурга, та Софії Старицької, сестри славнозвісного композитора Миколи Лисенка. В родині панувала атмосфера театру й культури, часто відбувалися літературні вечори, вистави, імпрези. Сестри Марія, Людмила й Оксана присвятили життя розвитку української культури, особливо театру та літератури. Дитинство Марія провела у Києві, де навчалася у новоствореному дитячому садку сестер Ліндфорс, що став другим у російській імперії, а потім — у приватній гімназії Людмили Ващенко-Захарченко. Незважаючи на обмеження імперської системи освіти, батьки та родинне середовище сприяли її всебічному розвитку.

Новини за темою:

150 років з дня народження Оксани Старицької-Стешенко: життя письменниці і жертви сталінських репресій
На Полтавщині урочисто відзначили 100-річчя гончаря Василя Омеляненка

У 1881 році, під час гастролей у Києві української трупи під керівництвом Марка Кропивницького, Марія познайомилася з видатними театралами того часу. Кропивницький навіть сватався до Марії, проте вона відмовила, оскільки мріяла про вищу освіту. Вже у 1883 році вона вступила на природниче відділення Бестужевських курсів у Петербурзі, а згодом перевелася до Києва, де завершила навчання на Вищих жіночих курсах. Проте викладати Марії не вдалося — театр став її справжнім покликанням.

Театральна діяльність та внесок у культуру

Після фінансових труднощів у родині, пов’язаних із діяльністю театру її батька, Марія вирішила підтримати родину і стала акторкою. З 1886 до 1890 року вона гастролювала з театральною трупою, виконуючи ролі у Харкові, Одесі, Мінську, Москві, Петербурзі, Казані, Варшаві, Вільно, Тифлісі та Баку. Водночас допомагала батькові в організаційній роботі.

Розуміючи важливість професійної освіти, Марія у 1891 році поїхала до Москви, де навчалася на театральних курсах Олександра Федотова, а згодом продовжила навчання у Петербурзі й розпочала власну акторську кар’єру під псевдонімом Яворська. Повернувшись до Києва у 1897 році, вона приєдналася до трупи Миколи Садовського, організувала Український драматичний гурток і викладала акторську майстерність у музично-драматичній школі Лісневич-Носової.

Протягом 1904—1917 років Марія Старицька зрежисерувала понад 500 вистав українських, російських та західноєвропейських авторів. Уперше поставила на сцені твори Лесі Українки «Йоганна, жінка Хусова», «Айша й Мохаммед» та «Камінний господар».

Після відкриття Музично-драматичної школи імені Миколи Лисенка у 1904 році Марія очолила її драматичне відділення, викладала сценічну майстерність і декламацію. Згодом вона фактично очолювала всю школу. Водночас активно працювала режисеркою, акторкою та викладачкою в інших навчальних закладах і театрах, була членом українських культурних товариств.

Під час Української революції 1917–1921 років, із проголошенням незалежності УНР, Марія стала керівницею театрального відділу УНР, займалася організацією українського театру на державному рівні. Після окупації УНР совєтською росією у 1921 році Марія продовжувала працювати в театрі, викладати у Вищому музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка, отримала звання заслуженої артистки й професорки України.

У 1929 році, коли радянські спецслужби сфабрикували справу «Спілки Визволення України», переслідування торкнулися й рідних Марії Старицької: було арештовано її племінника Ярослава Стешенка та сестру Людмилу. Ці події боляче вдарили по здоров’ю Марії, і вона не змогла оговтатися. Марія Старицька померла 20 грудня 1930 року, її поховали на Байковому кладовищі поруч із відомими діячами української культури.

Джерело інформації: Полтава Today